БАТЬКО, НАСТАВНИК, ПОЕТ!

Завжди отримую особливе задоволення від спілкування з борцями і тренерами з Західної України. Для цих людей такі поняття як Бог, Україна, Держава, Боротьба, Слово - є неподільними. Ці наставники тренують, виховують, надихають! Вони не тільки готують сильних борців, а й формують із них морально зрілих чоловіків, допомагають їм стати свідомими громадянами.

Заслуженого тренера України Степана Ярославовича Черенецького з Долини, який  понад усе любить боротьбу і живе перемогами учнів, не менше за спортивні здобутки вихованців, хвилює будучність України. У тренера з Франківщини болить душа за майбутнє наших дітей. Степан Чернецький мріє аби Україна стала сильною, могутньою, квітучою Державою. Він намагається робити все, щоб навчити хлопців боротися й перемагати.   Впевнено стояти на ногах. Якщо ти навчишся не здаватися на килимі, тобі стане легше долати іспити долі.  Степан Ярославович розуміє, тільки боротьба, борцівська звичка перемагати спокуси, не потурати слабкостям,  порятує наших мужчин від загибелі. Легше скоритися й впасти, і треба проявити характер, аби встояти. І, навіть, якщо впав, треба знайти  в собі сили підвестися й рушити далі!  Для цього потрібно бути духом сильним. За переконанням Степана Чернецького боротьба саме та справа, що найліпше гартує внутрішній стрижень та волю майбутніх чоловіків.

 Під час змагань  бачив, що Чернецький-старший, який надзвичайно переживає за своїх вихованців стає  суворим, іноді жорстким. Люблячий батько не може залишатися байдужим. "Про різку забуває той, хто ненавидить сина". Серце справжьгого чоловіка має палати. "Хто любить, завчасу карає".  В серцях своїх учнів Степан Чернецький намагається розпалити вогник любові до життя, правди, рідної Вітчизни! Наставник намагається пробудити свідомість дітей до самостійного життя. Ти маєш розуміти для чого живеш! Навіщо прийшов у цей світ! Чого прагнеш! Так може чинити тільки той, хто сприймає учнів як рідних дітей. Малі завжди відчувають щирість. За принциповість та вимогливість,  батьки, діти, колеги поважають Степана Чернецького.

  Під час турніру в  Берегово від Тараса Лесіва дізнався, що Степан Чернецький не  тільки тренує дітей, а й ще пише вірші.  Ми якось не встигли про це поговорити зі Степаном Ярославовичем, але сьогодні у телефонній розмові я записав одну з його змістовних поезій, яка на мій погляд, блискуче розкриває життєве кредо автора:

  ДОРОГИ МИ ЛЕГКІ СОБІ НЕ ОБИРАЄМО,

  ПРОТЕ У КОЖНОГО ІЗ НАС Є СВІЙ ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ.

  БУВАЄ ТАК, ЩО ЙДУЧИ ДО МЕТИ, В ПУТІ НЕ РАЗ ВМИРАЄМО,

  А ЖИТИ ТРЕБА ТАК, ЩОБ ВОГНИК ПРАВДИ І ЛЮБОВІ У СЕРЦЯХ НЕ ЗГАС!

  І БІЛЯ ОТЧОГО ПОРОГУ, З НОГАМИ ЗБИТИМИ У КРОВ, СКАЗАТИ КОЖЕН ЗМІГ:

  "ТАК, Я ПРОЙШОВ СВОЮ ДОРОГУ... НЕ РАЗ СПІТКАВСЯ, ПАДАВ.

   ТА НЕ ЗЛАМАВСЯ! НІКОГО ЗА СРІБНИКИ Я НЕ ПРОДАВ, НЕ ЗРАДИВ!

   І НА ЛОПАТКИ ПЕРЕД ЖИТТЄВИМИ НЕЗГОДАМИ НЕ ЛІГ!"

   С.Я.Чернецький

  




comments powered by HyperComments