Іван Федорович Фірцак (Кротон-Фірцак) — український борець, боксер, боєць вільного стилю, силач, артист цирку.

1928 року був визнаний найсильнішою людиною планети. Деякі силові трюки Івана Фірцака-Кротона досі ніхто не може повторити.

Народився 1899 року в с. Білки (Іршавського району на Закарпатті) у селянській родині, яка належала до середняків. Неймовірна фізична сила юнака швидко привернула до нього увагу. У двадцять років Кротон подався на заробітки до Праги. Як спортсмен-аматор став відомим та популярним у 20-х роках, коли почав перемагати на бійцівських турнірах і змаганнях у Празі. Першим спортивним поєдинком для закарпатця став бій із мандрівним силачем Вілетом, що заробляв собі на прожиток виступами на вуличних аренах. Бій для Вілета скінчився повною поразкою. Під час поєдинку Івана Фірцака помічає тренер Ондржей Нейман, який на тривалий час стає наставником силача. У 1922 році на чемпіонаті Чехословаччини з важкої атлетики Іван Фірцак підняв вагу 150 кг і здобув золоту медаль. 

Залишивши аматорський спорт, Кротон-Фірцак долучився до циркового мистецтва. Він став артистом відомого празького «Герцферт-цирку». Мачок Маклер, головний постановник, що 30 років пропрацював у цьому цирку, запропонував Іванові стати зіркою арени. З «Герцферт-цирком» Іван Фірцак об'їздив пів світу, полонивши своєю майстерністю Угорщину, Болгарію, Грецію, Румунію, Францію, Данію, Нідерланди, Польщу, Канаду, США та багато інших країн. Загалом виступав у 64-х країнах світу. Фірцак, якого на афішах називали Іван Сила, виходив на сцену перед великими аудиторіями у Відні, Берліні та Вашингтоні, де рвав залізні ланцюги, жонглював важкими предметами (гирі, кулі, штанги), лежав на розбитому склі, тримаючи на собі 500 кілограмів ваги, зубами тягнув вантажівки, гнув пальцями цв'яхи, робив з них різні фігури, які роздавав глядачам. За його феноменальну силу, трюки, багато унікальних рекордів світова громадськість присвоїла Івану Фірцаку ім'я античного героя Кротона.

У США Іван виконав рекламний трюк: ліг на землю й легкове авто переїхало йому через горло. Фотокартка цього номера обійшла чимало американських газет. Згодом він увів його до своєї програми під назвою «Людина під колесами машини».

У 1927 р. власники концерну «Форд», на знак пошани, подарували Фірцаку іменний автомобіль.

Повернувся в рідне село в кінці 1930-х рр. Коли угорці після окупації Закарпаття в 1939 році захотіли конфіскувати у Фірцака автомобіль «Форд», він розтрощив його кувалдою. За це був покараний, його посадили до в'язниці й побили. Після встановлення радянської влади НКВД конфіскувало у Кротона всі його нагороди, відзнаки і навіть фотографії. У замовчуванні феномена Івана Сили в радянські часи відіграла значну роль доля його сина. 18-річний Іван Фірцак-молодший у повоєнні роки був засуджений за сфабрикованою справою у приналежності до ОУН на 25 років таборів, із яких майже вісім відсидів. Він був великою надією для свого батька, уславленого атлета. Адже завжди виступав із ним у парі й був чемпіоном УРСР з боксу в перші повоєнні роки.

Іван Фірцак був засновником закарпатської циркової школи і силових мистецтв. Багато його учнів здобули чемпіонські титули у важкій атлетиці.

Помер 10 листопада 1970 року в селі Білки. Похорон атлета був багатолюдний — попрощатися з Кротоном приїхало багато спортсменів. Похований Кротон на цвинтарі в присілку Телятинець.

В будинку в селі Білки, де жив спортсмен діє музей Фірцака-Кротона, а на будинку культури встановлений пам'ятний бронзовий барельєф Івану Фірцаку.

26 липня 2009 р., на 110-річчя від дня народження Івана Фірцака, в центрі с. Білки йому відкрито пам'ятник. Монумент виконано скульптором Миколою Глебою з суцільної гранітної глиби вагою 7,5 т. Позував для пам'ятника Василь Вірастюк.

У серпні 2012 р. на замовлення Державної агенції з питань кінематографії на Київській Національній кіностудії імені Олександра Довженка розпочались зйомки фільму «Іван Сила» про Фірцака-Кротона за сценарієм Віктора Андрієна та Ігора Письменного. Режисер-постановник фільму — Віктор Андрієнко. Головну роль виконав чемпіон України, відомий атлет Дмитро Халаджі. Бюджет фільму склав близько 16 мільйонів гривень.