ВІДРОДЖЕННЯ ВЕЛИКОЇ ШКОЛИ

 
Зовсім не сподівався зустріти на Олімпійській базі в Конча-Заспі видатного борця - чемпіона світу та переможця Спартакіади народів СРСР - Олександра Кондрацького. Олександр Ігоревич на прохання головного тренера Артура Дзігасова, заїхав подивитися на роботу юніорів та зробити свої оцінки.
 
 
Свого часу Олександр Кондрацький тренувався тричі на добу. Після тренування на килимі, він йшов на сходи і починав двома ногами стрибати  до гори і до низу. Це було виснажливе, завзяте тренування не просто за швидкість ніг, яка в Саші була феноменальною, але й боротьба зі своїм характером. Він завжди до останнього бився з самим собою. Йому не все вдавалося, але він зціпивши зуби знову йшов уперед. Олександр Кондрацький всього досягнув завдяки власній самовідданості та працелюбству. І, звичайно, вимогливості тата - незабутнього наставника Ігоря Олександровича Кондрацького, який абсолютно не жалів своєї дитини. Багатьом здавалося, як казав Іван Гаврилович Богдан, що Кондрацький старший просто знущається над дитиною. Але батько знав, що тільки через скажену, божевільну працю можна досягти успіху. Він не помилявся. Його формула, на прикладі багатьох талановитих учнів спрацювала. За словами тата, Саша, який не був обдарований від природи особливими талантами всього досягнув дякуючи власній упертості, характеру, наполегливості. Олександр Ігоревич - приклад борця, який доказав, якщо віддаватися на повну, обов'язково, неминуче досягнеш успіху!
 

Олександр не тільки дивився за роботою юніорів, а й сам вийшов на килим. Табрізу Насібову було непросто вистояти перед досвідченим, але надзвичайно швидким та все ще легким у рухах  та діях аксакалом килиму.
 
 
 
Автор статті: Олександр Пастухов



comments powered by HyperComments