Наші хлопці почувалися щасливими, виглядали гарно, і після тривалого перельоту за усмішками маскували підступну втому. Звісно, борці тримали марку. Посміхалися, жартували і щиро раділи дружньому, сердечному прийому. Кожен з призерів поділився враженнями від Чемпіонату Світу. 

 

Дімітрій Тімченко (98), який першим приніс команді "бронзу", чесно зізнався, що до цієї медалі йшов довго. Цей сезон був насиченим серйозними стартами. Турнір в Ірані, Європейські Ігри в Баку, і ось - Лас-Вегас! Головне, сказав Діма, виконувати завдання, постійно працювати і слухати настанови тренерів. Також Діма зауважив, що під час кожної зустрічі, намагався максимально берегти сили. Розумів, що потрібно пройти всю дистанцію, а не впасти на півдороги. Деяким борцям, як ми бачили, реально не вистачало ресурсів.

 

 

Почесний ветеран команди - Армен Варданян (71), який напрочуд легко пройшов весь путь до фіналу, так пояснив свій стан і ефективну боротьбу: "Намагався зберігати спокій і не нервувати. Саме головне було контролювати внутрішній стан." Взагалі, психологічний настрой, на думку всіх наших борців - головна складова успіху і перемог. Армен чудово контролював себе, суперників і, навіть, суддів, які теж намагалися вносити корективи у хід змагань. Коли Армен відчував, що він правий, він осбисто висував протест, і не раз отримував позитивне рішення спірного питання на власну користь.

 

Між іншим Олександр Чернецький (130), який просто підкорив зал своїм бійцівським настроєм і технікою, свій успіх пояснив несподівано просто: " Я сказав собі,все, ти програв. Пролетів і нема чого смикатися". І коли він вийшов на килим, не маючи надії і почав кидати, він зрозумів, що суперники летять, а він виграє, і йому ще доведеться поборотися". Ось така філософія перемоги від нашого важковаговика.

 

 

Самою важкою сутичкою для Жана була зустріч з Віктором Лорінцом з Угорщини. Це був сильний суперник, і потрібно було весь час стримувати його тиск. Жан відчував упередженість суддів, але після Ташкенту був готовий до будь-яких сюрпризів. До речі, наш суддя - Роман Павлов, сказав, що після фінальної сутички з Рустамом Ассакаловим, головний суддя змагань зізнався, що українець просто не залишив суддям жодгого шансу змінити хід боротьби. Іморвірно, такі плани в них були. Але Жан переміг! Зустріла сина в аеропорту і його мама - Світлана Михайлівна. Мама сказала, що завжди виховувала сина бути сильним чоловіком. Цей світ ніколи не подарує тобі перемоги. Ти повинен сам ставити мету, і попри всі перепони і перешкоди, рішуче торувати шлях до неї! Сьогодні в Жана з'вилася нова мета - Ріо!"

 

Від імені всіх фанів, тренерів, рідних, друзів вітаємо нашу збірну! Вітаємо тренерів - Артура Дзігасова, Володимира Шацьких, Мурада Саргсяна, і, звичайно - наших призерів!

 

Ми дякуємо всім журналістам, хто сьогодні завітав на зустріч з нашими героями. Зараз на борців чекає коротенький відпочинок, а далі знову несамовита праця! 

Ми пишаємося вами, хлопці!

 

 

Автор статті: Олександр Пастухов