ЧОМУ САМЕ БОРОТЬБА?

На тему філософії боротьби, унікальності нашого виду спорту, наштовхнула абсолютно реальна історія. Під час поїздки до Вінниці в розмові з братом дізнався, що свого п'ятирічного сина він хоче віддавати на "кудо". Своє рішення Сергій пояснив просто: заняття проводить знайомий "сенсей", який має "дан" і бере за заняття всього 300 гривень на місяць. Вже і кімоно придбали. - Не думав віддати сина до секції боротьби? У Вінниці чудова борцівська школа." - Цей варіант ми якось не розглядали, - зізнався Сергій, а я почав мекетувати, як пояснити родичу, що борці, ні в чому не поступаються японським ніндзям.
 
Можливо, ми не бігаємо "стелями" і не проходимо "крізь стіни", але в нас теж є своя культура. Ми не шпиняємо один одного в очі, не чипляємо ніг, не б'ємо в пах, не викручуємо пальців. Боремося чисто - "груди в груди". Декотрих індивідів, які намагаються завдати шкоди своєму опонентові, борці відкрито не поважають. Борці не люблять виконавців брудних прийомів. Боротьба - шляхетне мистецтво. Вона виховує мужніх, скромних, благородних чоловіків. Мабуть, кожен тренер стикався з ситуацією коли потрібно аргументовано пояснити батькам в чому саме сенс боротьби, її "філософія", корисність та привабливість. І хоча вище спробував переконати брата, відчув, що мені не вистачає тренерського досвіду і авторитету, і буде краще цю тему довірити справжньому професіоналу.
 
З вихованцем Динамівської щколи, досвідченим спеціалістом - Валерієм Білухою, людиною, яка понад сорок років присвятила греко-римській боротьбі, зустрілися в міському парку. Не було сумнівів, що Валерій Іванович зуміє грамотно і переконливо викласти переваги та сильні сторони боротьби. Відразу скажу, що тренер, цілком відданий боротьбі, із завданням впорався блискуче.
 
Судіть самі:
 
1. Боротьба - це дисципліна. Коли діти виходять на килим, починають відпрацьовувати завдання у парах, слухати настанови тренера, вони вже змінюються на краще;
 
2. Розминка починається з гімнастики - перекиди, ходіня на руках, акробатика. вправи розвивають координацію, моторику та укріплюють тіло. Качання шиї на мосту, забігання та перевороти зміцнюють і виправляють хребет. У дітей, що страждають на сколіоз, вирівнюється спина, яку псує сидіння за комп'ютером; До речі, боротьба - дієвий спосіб повернутися до живого спілкування, фізичної праці і залишити віртуальний світ інтеренету де змагаються рестлери, але дитина від того не стає сильнішою.
 
3. На килимі розкриваються груди, кріпнуть плечі, наливаються силою руки, які постійно шукають захват і намагаються пробити тіло суперника, ноги - що постійно готуються до атаки. Спина, яка дозволяє тягнути суперника з нижнього положення та перевертати його;
 
4. Боротьба - найтактильніший вид спорту. В жодному виді єдиноборств не має такої щільної, цупкої роботи, як у боротьбі. Борці мнуть один одного, і в стійці, і в партері. Міцними захватами розганяють один одному лімфу і це є дуже корисно, неабияк оздоровлює.
 
5. Боротьба не закінчується внизу. Якщо в боксі чи карате коли ти падаєш на підлогу, бій припиняється, то боротьба триває і в партері. І навіть коли ти опинився на мосту у тебе є всі шанси вийти із небезпечного становища і перемогти суперника. В будь-якому положенні боротьба триває. І саме робота на межі сил, коли знаходиш рішення в безнадійній ситуації розвиває феноменальну витривалість борця і розкриває сутність боротьби - борись до останнього.
 
6. Боротьба не навчає агресії. Килим не вчить бити, ламати, калічити. Боротьба виховує справжню силу. Добру, могутню, надзвичайну. Партнер не є тобі ворогом, він є дзеркальним відображенням тебе самого. І коли бореш суперника, по суті, ти перемагаєш себе.
 
...Рішення залишається за батьками.
 
Коли ми піднімалися з чоловічою збірною на Говерлу, ми бачили маленьких дітлахів у кімоно, які уперто долати підйом, і всім борцям, і Артуру Дзігасову щиро хотілося бачити малих у трико. Безперечно, ми не будемо вивищувати наш вид і говорити, що він є кращим. Кожен із нас любить боротьбу. І ці почуття передати неможливо. Для багатьох тренерів, яким реально бракує грошей, боротьба є дорожчою за гроші. І в цьому незбагненна глибина і велич нашого прадавнього спорту!
 
Не знаю яке рішення прийняв брат. Це його вибір. Але після зустрічі і розмови з Валерієм Івановичем, Сергій щось зрозумів. Він по іншому відкрив для себе світ нашої боротьби. Принаймні, зізнався, що боротьба, на відміну від східних єдиноборств, де практично немає толкових вчителів і все поставлено на суцільний комерційний конвейер, є більш прикладним, серйозним та корисним у всіх розуміннях видом спорту.
 
P.S. Вже після цієї розмови, мені зателефонувала вчитель однієї з Київських шкіл і запитала в чому відмінність боротьби від карате. Вона пояснила, що батьки вимагають замість карате відкрити секцію греко-римської боротьби. Виходить, дорослих бентежить проблематика питання, і всі вони хочуть, щоб діти росли чоловіками. Сильними, статними, широкоплечими легінями! І це прекрасне бажання!
 
 
Автор статті: Олександр Пастухов



comments powered by HyperComments