Король ланцюгів Федір Гурський

Українська земля завжди була щедрою на сильних людей. Спадкоємці воїнів Київської Русі й запорозьких козаків неодноразово ставали зірками світового спорту і мали скажену популярність. Серед славних українських імен відомих силачів світу, які дивували Європу й Америку, є ім’я запорізького борця, «короля ланцюгів» Федора Федоровича Гурського.


Народився майбутній борець і чемпіон з класичної (французької) боротьби 16 лютого 1876 року в селі Кам’янське Новомосковського повіту Катеринославської губернії (нині - село Гурського (Кірова) Запорізького району). Бідність змусила хлопця працювати вже з 10-річного віку, спочатку пастухом, потім у куркулів. Коли юнакові виповнилось 17 років, він працював на заводі, на млину, портовим вантажником, в сільській кузні. В 30 років Федір мав вагу 130 кілограмів і був сили незвичайної. З восьми братів та сестер троє стали займатися в майбутньому професійною боротьбою: Федір, Сава і сестра Феофанія. Тренувалися по-селянськи: брали пудову гирю, до ручки якої був причеплений спеціальний хомутик, і перекидали один одному через хату.

На початку ХХ століття вже гримить славне ім’я українського чемпіона з боротьби Івана Піддубного. Листівки з його зображення продаються мільйонними накладами, а французька боротьба була культовим видом спорту. На аренах цирків починають проводити чемпіонати класичної боротьби, які набувають всеросійського розмаху. Саме в ці роки цирк стає найбільш відвідуваною видовищною установою.

Зачарований масштабом досягнень і легендарністю видатного атлета, вирішив спробувати свою долю й Федір Гурський. У 1908 році він починає працювати у цирку «Атлет», демонструючи фізичну силу в художньо-образній формі: підкидав важкі гирі, обертав у швидкому темпі штангу, на витягнутій руці міг втримати 2 чи 3 гирі, підняти гирю мізинцем, тримати на собі піраміду з важких речей. Атлетичне мистецтво Федора потребувало виключної фізичної сили та спритності – якостей, які вимагали впертих тренувань.

У 1909 році до Катеринослава приїхав московський цирк братів Нікітіних - російських циркових артистів і підприємців, які увійшли до історії як батьки російського національного цирку [Дмитро Олександрович (1835-1918), Яким Олександрович (1843-1917), Петро Олександрович (1846-1921)]. Друга дія циркової вистави була відведена під змагання борців. Федір вирішив спробувати себе у французькій боротьбі з найсильнішими атлетами, його постать і сила сподобались господарю цирку, і Федору було дозволено брати участь у тренуваннях борців-професіоналів.

Звання своє як короля ланцюгів Федір Гурськй заслужив наступним номером: підтримуючи коліном залізний ланцюг, тягнув його з усієї сили і розривав на очах у публіки. Ніхто не міг зрівнятися з Федором у такому силовому номері – охочих просто не було. Імператор Микола ІІ мав собі за честь особисто познайомитися з атлетом і сфотографуватися з ним напам’ять.

Двадцять років свого життя (1909-1929) віддав Федір Гурський цирку братів Нікітіних і греко-римській боротьбі. Виступав зазвичай у чорній масці, яку знімав після перемоги на арені. Складність класичного поєдинку полягала у дефіциті часу: за певний час необхідно було точно обрахувати усі тактичні комбінації, провести кілька результативних прийомів і виграти бій швидкою, чистою перемогою, зберігаючи запас сил та енергії. Коли конферансьє оголошував його прізвище, зал завжди аплодував своєму улюбленцю стоячи.

16 березня 1945 року, не дочекавшись Перемоги, у 69-річному віці помер Федір Федорович Гурський – зачинатель греко-римської боротьби на Запоріжжі, якого й до сьогодення пам’ятають усі небайдужі до історії запорізького спорту. Похований в с. Кірове Запорізького району. 

16 березня 2017 р., відбувся урочистий мітинг з нагоди відкриття пам’ятника Федору Федоровичу ГУРСЬКОМУ.

Визначна історична подія для території Лукашівської сільради відбулася у 72-у річницю від дня смерті Борця у його рідному селі, яке зараз перейменовано на його честь у с. Гурське.




comments powered by HyperComments